Історія виноробства на українських землях

Пляшкові вина супроводжують людство практично протягом усієї його історії. Звичайно, зовнішній вигляд, вміст алкоголю, а також смакові та ароматичні якості неминуче змінювалися з часом. Однак неможливо заперечувати той факт, що вина у пляшках є одним із найстаріших винаходів людини.

Причому виноробство активно розвивалося у всіх куточках земної кулі. Що тільки не було використано як сировину! У хід йшли зернові культури, плоди та ягоди, а також суцвіття різних рослин. І, звичайно ж, виноград стоїть особняком. Сьогодні, згадуючи хороше пляшкове вино, ми перш за все думаємо про сорт винограду, місце його виростання, а також рік урожаю.

У цій статті ми коротко розглянемо історію виноробства на землях, що входять до складу сучасної України. Ви дізнаєтесь, як розвивалася ця галузь, що впливало на її злети та падіння, а також як вибрати якісне вино у пляшках.

Колоністи та монастирі: виноробство на території сучасної України

Дата появи перших виноробних підприємств є спірним питанням. Одні стверджують, що ще за трипільців вироблялися вина в пляшках, а точніше, глиняних амфорах. Інші вказують на період з одинадцятого до тринадцятого століття. Швидше за все, трипільська культура справді мала своє виноробство, проте документально підтвердити це практично неможливо. А ось 11 – 13 століття – повністю підтверджена версія. На той час пляшкові вина вироблялися при монастирях. Принаймні в обсягах, які можна назвати промисловими, хоча б віддалено.

Безумовно, у регіонах із відповідним кліматом пляшкові вина вироблялися і простими селянами. Але, як правило, не на продаж.

Регіони, в яких виготовляли виноградні вина, це території сучасного Закарпаття, Криму, Одеської, Херсонської та, частково, Запорізької області. Легко помітити, що всі вони належали різним державам. Російська імперія, Річ Посполита, Австро-Угорщина займалися виноробством цих територіях. Плюс велика кількість колоністів у всіх державах. Як правило, йшлося про німців, угорців, сербів, італійців, французів, швейцарців, греків і так далі.

Великі виноробні були наділом багатих людей. Так, у 19 столітті ця галузь активно розвивалася у Херсонській області та Криму завдяки графу Воронцову, князю Трубецькому та виноробу Голіцину. А Одеська область була добре відома як виноробний регіон ще з 18 століття завдяки Луї Тардану та заснованій ним швейцарській колонії. До речі, вона називалася «Шабо», і – так, це саме ті коньяки та вина у пляшках, про які ви подумали.

Якість або кількість: питання, яке вирішують понад 70 років

Початок 20 століття був наповнений війнами, тому подальший розвиток виноробства на українських територіях набув ближче до середини століття. У той час наголос робився не на ексклюзивність смаку, а на доступність продукції для переважних мас населення. З одного боку, відсутність приватних підприємств та загальні стандарти в галузі на довгий час виключили появу справді оригінальних вин у пляшках.

З іншого, такий підхід справді забезпечив людей білими та червоними пляшковими винами. Українські експерти підтверджують, що в період СРСР провідними виробниками вин у пляшках були Грузія та Україна. Причому остання займала лідируючі позиції. На жаль, антиалкогольна кампанія у 80-х стала причиною знищення сотень квадратних кілометрів виноградників.

Що впливає на різноманітність та якість пляшкових вин

У сучасній Україні пляшкові вина представлені дуже добре. Є продукція практично з усіх країн світу. Це дає споживачам унікальну можливість вибору, якої було позбавлено наших пращурів упродовж усієї історії. Проте такий великий відсоток імпортної продукції погано позначається на вітчизняному виробнику. Так само, як і упереджені забобони щодо винятковості імпортної продукції.

При цьому є кілька дуже хороших українських брендів, відомих кожному, а також велика кількість невеликих виноробних станцій. Завдяки цьому можна підібрати вина у пляшках на будь-який смак. Є білі, червоні, рожеві, сухі та солодкі.

На жаль, спрогнозувати подальшу долю галузі досить складно. Справа в тому, що виноробство неспроста здавна було захопленням для князів та графів. Молодий виноградник вимагає вкладень коштів протягом тривалого періоду, та й загалом виноробство – не швидкі гроші. Для розвитку галузі необхідна стабільність, причому як економічна, так і політична. Тому що відновити виноградники - це те саме, що почати все з нуля.